П’ятирічна діяльність Скалатської міської територіальної громади довела, що навіть невеличкі села, як наприклад, Зарубинці із населенням менше 500 мешканців, можуть бути в ній не останніми. Бо Зарубинцям є куди рухатися, розвивати в селі як промисловість, так і бюджетну сферу.
Заруби чи козак Заруба?
Cело Зарубинці у писемних джерелах вперше згадується у 1649 році. Ця місцевість була лісистою. І коли вирубували ліс, то із дерев ставили заруби. За однією з версій, звідси походить назва села – Зарубинці. За іншою, його назвали на честь козака Заруби.
Глибокий слід залишила національно-визвольна боротьба 1940-1950-х років. Старші мешканці пам’ятають славну родину Славських – Галину, Івана та Петра, які були в УПА і загинули смертю героїв у боях з більшовиками. А в післявоєнні роки в цьому невеличкому селі аж 24 сім’ї були вивезені в Сибір за «бандитизм і бандпособництво».
Раніше в Зарубинцях стояла гарна дерев’яна церква, збудована у 1843 році. А майже 100 років тому, у 1929 році, спорудили муровану церкву Воздвиження Чесного Хреста.
У радянський час і в перші роки Незалежності Зарубинці належали до Подільської сільської ради. І лише у 1995 року утворили окрему Зарубинецьку сільську раду. А із 2015 року село увійшло до складу Скалатської міської ОТГ.
Гордість – цегельний завод
У селі працюють товариство «Агро-млин», яке орендує майже 600 га земельних паїв місцевих мешканців. Є і невеличкий ставок, де можна відпочити і порибалити. Та промислова гордість села – цегельний завод.
Виконавчий директор ДП №1 ПП «Скалатхлібпромбуд» – «Зарубинецький цегельний завод» Богдан Жданюк розповів, що колись це був цегельний завод міжколгоспбуду, який згодом викупив відомий підприємець Богдан Олійник. Поруч – родовище суглинків, з якого видобувають глину. До неї додають відходи вугільної промисловості, а саме – аргіліт, що забезпечує потрібну температуру і економить вугілля. У печі при температурі 900-1000 градусів випікають якісну повнотілу рядову цеглу, яку замовляють покупці з різних регіонів України. У сезон у цегельному заводі працює 40-45 працівників.
Бюджетна сфера села
У Зарубинцях діє школа І ступеня, де у 1-4 класах навчається 20 учнів. Як переконує староста села Богдан Лабатюк, у її внутрішніх приміщеннях в минулі роки провели косметичний ремонт, та зроблено далеко не все: потребує ремонту музей національно-визвольних змагань, який міститься у школі. У будівлі сільради функціонує дитсадок, в якому 18 дошкільнят. Так, товариство «Агро-млин»(засновник – Богдан Олійник) надає дитсадку спонсорську допомогу продуктами харчування і транспортом. Але через село пролягає автотраса Тернопіль-Гусятин і цим користаються непоодинокі батьки, які возять малюків у дитсадки Скалата і Тернополя.
Ще один сусід сільради – ФАП. Із амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що в селі Остап’є, щовівторка у Зарубинці приїжджає сімейний лікар Ольга Ковальська, з якою понад 150 мешканців підписали декларації. А три медсестри почергово щодня обслуговують людей. Приманкою для села є клуб, в якому зробили капітальний ремонт внутрішніх приміщень і працює зведений чоловічий і жіночий хор.
За словами старости Богдана Лабатюка, у селі виникла нагальна потреба – ремонт ділянки автотраси Тернопіль-Гусятин протяжністю 2 км. Оскільки ця дорога державного значення, то її повинні ремонтувати за кошти державного бюджету. А три вуличні дороги в селі (загальною протяжністю майже 1,5 км) періодично підсипають відсівом і щебенем. Але це – не вихід. Бо такі дороги сходять разом зі снігами чи дощами.
