Від дільничного офіцера – до заступника начальника районного управління поліції

03.07.2021

12:11:09

Поділитись:

З нагоди професійного свята – Дня Національної поліції України, що відзначають 4 липня, ми поспілкувалися із заступником начальника Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, майором поліції Іваном Миколайовичем Рибчаком. Він розповів, чому обрав для себе службу в поліції, як склалася його кар’єра, як на роботі зустрів свою майбутню дружину.

Став дільничним офіцером

Іване Миколайовичу, чому Ви обрали службу в поліції?
Спочатку я навчався в юридичному напрямку – у Чортківському коледжі, потім у Чернівцях у відділенні Одеської національної юридичної академії. Під час заочного навчання у Чернівцях взяв академвідпустку для проходження служби в армії. Служив у внутрішніх військах в Хмельницькому, у патрульній роті. Саме там я пройшов ази служби в поліцейському напрямку і зрозумів, що мені подобається ця робота. Після армії влаштувався на будівництво. Це була важка праця із шестиденним робочим тижнем, тому я був дуже виснаженим. На той час моя сестра працювала в слідчому відділі. Тож коли розпочався черговий набір в поліцію, вона запропонувала мені спробувати. У 2007 році я подав документи, їх прийняли. Тоді успішно здав тести та фізичну підготовку. Мене направили на той час ще в школу міліції у Волинській області. А через півроку навчання я отримав призначення на посаду дільничного офіцера в мікрорайоні «Аляска» в Тернополі. Опорний пункт поліції знаходився на вул. Симоненка, 5, де я працював 7 років. Спочатку був дільничним, потім старшим дільничним. На перших порах мені було важко, навіть хотів звільнитися, бо часто доводилося вирішувати побутові проблеми громадян, що мене дуже виснажувало і втомлювало.

Дружина теж поліцейська

Які робочі ситуації Вас найбільше вразили?
Найбільше у моїй практиці було домашніх сімейних конфліктів. А це вимагає від дільничного бути дуже добрим психологом, бо треба вислухати дві сторони конфлікту, з’ясувати істину і прийняти рішення, від якого залежить майбутнє цієї сім’ї. Тому до цих ситуацій треба завжди акуратно підходити і старатись вийти з них позитивно. М’яч

Найвражаючішим був один випадок, який мене приголомшив, коли в одній звичайній сім’ї задушилася трирічна дитина, яку батьки залишили під наглядом дідуся. У день нещасного випадку він вийшов у магазин, а при спробі вилізти на домашню гойдалку, що кріпилася до каркасу дверей, дитина випадково в ній заплуталася і задушилася. Я тоді вже працював три роки, але для мене було дуже важко на це дивитися. Картина жахлива, всі плакали, було неможливо спілкуватися, розпитувати про обставини трагедії.

У моїй роботі бували і приємні ситуації, коли я допоміг людям, які через якийсь проміжок часу прийшли до мене, щоб подякувати. Ці речі дуже мотивують, надають більшого бажання працювати.

Знаю, що у Вас поліцейська сім’я. Де Ви познайомилися зі своєю дружиною?
За іронією долі моя майбутня дружина родом із того села, звідки мій батько. Я туди неодноразово приїжджав у гості, але дружини тоді не знав. Так сталося, що її на мою дільницю направили на проходження практики. При знайомстві виявилось, що в нас є багато спільних знайомих у селі мого батька. Потім між нами зародилися почуття, тому практика завершилася стосунками. Згодом Галина поїхала на навчання в школу поліції в Львівську область. Тоді ми впродовж року зустрічалися, працюючи разом. Відтак мені запропонували посаду заступника начальника дільничних офіцерів поліції. На той момент я вже був одружений. Відповідно дружина перевелась у штаб, щоб не виникав конфлікт інтересів, згідно антикорупційного законодавства. Потім я став начальником дільничних. Те, що моя дружина також поліцейська, це великий плюс, що береже мою сім’ю, бо в нас менше конфліктів, адже ми обоє чудово розуміємо специфіку нашої роботи, що в багатьох випадках непередбачувана. Звикла до цього і наша донечка, яка розуміє, що мусить залишатися з татом, коли мама йде на патрулювання.
Що є найважливішим у роботі дільничного офіцера?
Просто бути людиною, потім психологом і поліцейським. Із моментами вигорання на роботі треба навчитися справлятися, не заглиблюватися в них і не зриватися на інших людях.

Розмовляла Леся Заморська

Редакція газети «Хата. Наш район» щиро вітає усіх поліцейських із професійним святом. Бажаємо міцного здоров’я, сімейного затишку, миру і злагоди, успіхів у службі на благо суспільству. Будьте вірні присязі, дбаючи про верховенство права!