З нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, що відзначають щороку 9 листопада, ми поспілкувалися про творче життя і роботу в мистецькій галузі з головною спеціалісткою відділу освіти, культури молоді і спорту Скориківської сільської ради Надією Дідковською, яка працює в культурі уже 35 років. У 2017 році її запросили у Скориківську громаду.
– Пані Надіє, як розпочався Ваш шлях у галузі культури?
– Спочатку я працювала художнім керівником Кошляківського сільського Будинку культури, не маючи відповідної освіти. Тож мені запропонували вступити до Теребовлянського вищого училища культури, що я і зробила. Тоді зрозуміла, що це моє, що я це люблю. В училищі почули мій поставлений голос і відтоді всі концерти відбувалися за моєю участю як ведучої. Після закінчення навчання я пішла працювати у Підволочиський відділ культури, там теж сподобався мій голос і так усе життя я вела концерти, писала сценарії, співала. Це все моя робота, від якої я отримую задоволення. Я співаю як солістка, беру участь і в тріо, і в ансамблі.
– Розкажіть детальніше про заклади культури і творчі колективи Скориківської громади.
– У нашій громаді є 23 заклади культури – 20 сільських клубів, одна Новосільська дитяча музична школа і дві сільські бібліотеки. Останні, на жаль, перебувають у стадії закриття.
Працює 5 народних колективів – аматорська хорова капела с. Кошляки, чоловічий вокальний аматорський ансамбль Скориківського сільського Будинку культури, аматорський хор «Голоси Надзбруччя» Скориківського сільського Будинку культури, жіночий вокальний ансамбль «Джерело» с. Гнилички, аматорський октет Новосільської дитячої музичної школи. Всю цю діяльність забезпечує 28 керівників і спеціалістів.
– Як працюється в умовах повномасштабної війни?
– Культура – це ще один фронт боротьби з ворогом. Багато наших хлопців – учасників аматорських колективів взяли в руки зброю і пішли на фронт. Завжди український народ перемагав із піснею, тож і культура сьогодні наближає перемогу з піснею, з поезією, з танцем. Ми віримо, що скоро наші хлопці з перемогою повернуться додому і знову поповнять ряди наших аматорів народного мистецтва, щоби в піснях прославити свою любов до рідної землі, до України, до нашої культурної спадщини.
Культура нашої громади дуже тісно співпрацює з освітою. Зокрема спільно проводимо культурно-мистецькі заходи, залучаємо діточок як із дитсадків, так і зі шкіл.
Війна дуже вплинула на розвиток культури. Вона змінила наше життя. Важко працювати, бо не всі хочуть виступати, бо практично в кожного хтось на війні, хтось загинув, хтось поранений. Але все ж таки люди стараються прийти, щоби в пісні оспівати долю тих матерів, які втратили своїх дітей, розказати про наших захисників, їхню мужність і героїзм. Попри вислів: «Зараз не на часі співати пісень», але все ж ми співаємо, бо кожна пісня – це життя та історія нашого народу.
– Які концерти провели в цьому році?
– Працівники культури Скориківської громади були 11 місяців на простої. З травня відновили свою роботу згідно рішення Скориківської сільської ради. Тож вже у травні відбувся концерт до Дня матері, в червні – до Дня Конституції України, в серпні – до Дня Незалежності, а 1 жовтня – до Дня Захисників і Захисниць. Ми плідно працюємо. Двічі на тиждень працівники наших сільських закладів культури приїжджають до нас у Скориківський сільський Будинок культури, що є базовим, де проводимо кількагодинні репетиції. З учасників художньої самодіяльності ми формуємо дуети, тріо, квартет, ансамбль, залучаючи і Новосільську дитячу музичну школу. Дуже приємно співпрацювати з цими людьми, бо всі вони надзвичайно талановиті, обдаровані, щирі, доброзичливі. Тому всі наші концерти відбуваються на високому мистецькому рівні.
– Що у найближчих планах?
– З нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва плануємо спільну поїздку наших працівників у Тернопільський драмтеатр, а тоді будемо займатися підготовкою до новорічно-різдвяних привітань та огляду вертепів.
– Знаю, що Ваші четверо дітей мають прекрасні голоси, співають вже і внучата…
– Це справді так. Мої внуки Янночка, Даринка, Дмитрик і маленька Христинка дуже люблять співати. Дмитрик відвідує Кошляківський дитячий садочок і теж проявляє свій талант до співу – ходить по хаті і щоразу співає «Ой у лузі червона калина». Я думаю, що вони пішли по моїй лінії і я цим тішуся. З моїх чотирьох дітей дві доньки теж пішли моєю дорогою. Тетяна працює в Підволочиському ліцеї керівником народного ансамблю, а Софія працювала в Кошляківському Будинку культури, але зараз без роботи. Наразі співає в церковному хорі рідного села.
– Що Ви хотіли б побажати з нагоди професійного свята?
– Від щирого серця хочу привітати працівників усіх закладів культури, а також аматорів народного мистецтва, які тут, в тилу, а також на фронті. Побажати їм міцного здоров’я, мирного неба, родинного тепла, благополуччя. Нашим маленьким діточкам-аматорам хочу побажати, щоби вони завжди зустрічали мирні світанки на нашій Богом даній землі, щоби в них завжди було завтра. Тримаймося, бо ми того варті! Все буде Україна!
Розмовляла Леся ЗАМОРСЬКА
