Жителі Білецької громади провели в останню дорогу полеглого на полі бою воїна Віктора Місюрака, який мужнього захищав Україну від московського агресора, віддавши найцінніше за мир та вільне життя нашого народу в рідному краї.
Сержант Віктор Місюрак народився 9 лютого 1973 року. Був гранатометником 2-го єгерського відділення 2-го єгерського взводу 1-ої єгерської роти 1-ого єгерського батальйону військової частини А4056. Став на захист Батьківщини в березні 2024 року, виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Довший час вважався зниклим безвісти, але згодом прийшла трагічна звістка: воїн загинув 8 травня 2024 року біля населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області.
У Домі печалі в місті Тернополі відслужили панахиду за душу воїна, а 23 січня провели його до вічності. На щиті Героя зустріли жителі Білецької та Тернопільської громад з сумом і сльозами на очах, встеляючи дорогу квітами та запалюючи лампадки на знак пошани і вдячності. Це велике горе поєднало серця людей у молитві та підтримці рідних з приводу непоправної втрати… Воїн Віктор показав своїм життям приклад великої жертовності у опіці за батьками, приклад патріотизму та честі у відстоюванні незалежності нашої держави.
Провести загиблого захисника України зібралися рідні та близькі, друзі та колеги, побратими та односельчани, представники місцевого самоврядування та жителі усієї громади. Від початку села Івачів Долішній похоронний похід спершу вирушив до рідного подвір’я воїна Віктора, де відбулося прощання та покладання прапора.
Про повернення Героя додому сповіщали тужливі церковні дзвони, які єднаючись зі звуками оркестри, співом стрілецьких та повстанських пісень, розбивали мовчазну тишу сповитої туманом округи. На подвір’ї єдиним серцем і устами просили Бога, щоб оселив душу убієнного за волю України воїна «у країні живих, у місці світлому, де всі святі і праведні спочивають».
Після молитви зі словом розради та підтримки до присутніх звернувся парох села Івачів Долішній отець Орест Глубіш. Він наголосив: «Коли ми приходимо на сумне подвір’я, коли панує атмосфера прощання із дорогою нам людиною, ми завжди до певної міри не знаходимо слів, щоби якось допомогти перенести цю надзвичайну хвилину, перенести біль втрати… Не знаходимо, бо справді важко щось сказати, але … усі ми, які прийшли на цей похорон, зійшлись, щоб огорнути душу молитвою!» Отець Орест зазначив, що невипадково почали молитву похоронну у День Соборності, а звершується похорон воїна Віктора у День пам’яті Пратулинських мучеників – це своєрідне засвідчення, що він залишався вірним Богові та Україні! Наприкінці проповіді священник промовив, що «…у контексті євангельських слів про любов, у воїна була велика любов до України, до своєї родини, до своїх односельців!»
Після читання Євангелія та прощання з порогами рідного обійстя похоронна процесія поволі рушила до церкви святого апостола і євангелиста Луки, де звершили чин похорону загиблого воїна Віктора. По дорозі люди клякали, віддаючи шану його подвигу, творячи молитву за спокій його душі.
Зимовий вітерець, який колихав національні знамена, нагадував – душа воїна між нами, «хоч і мовчить», але у словах пісні промовляє до серця: «Пам'ятай їх завжди так, як я пам'ятаю. Пам'ятай лихоліття страшної війни. Бо настане той день, що до рідного краю ще злетяться твої, Україно, сини…» Як свідки нашої історії мовчазно проводжали по цій блаженній путі Героя пам’ятні хрести.
З церкви рушили на цвинтар, до тихої пристані і місця спочинку загиблого Героя, під спів Трисвятого й похоронного маршу. З гордим смутком домовину супроводить велика українська родина, що розділяє біль втрати і смуток кожного…
Останні військові почесті Герою віддали присутні від імені Головнокомандувача ЗСУ військовослужбовці.
«Від імені Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України прошу Вас прийняти цей прапор як символ Держави, якій він вірно та віддано служив…» – із цими словами скорботна родина загиблого воїна Віктора отримала прапор нашої держави, яку ціною власного життя захищав їхній чоловік, батько, дідусь.
Віримо, що його душа віднайде блаженний упокій в Царстві Небесному! Герої не вмирають! Герої завжди залишаються у наших серцях! Вічна пам'ять та слава Герою! Неминуча відплата ворогам!
