Прем’єру ліричної комедії «Любов без гриму», яку готували у Тернопільському драмтеатрі ім. Т. Г. Шевченка до Міжнародного дня театру – 27 березня, перенесли на початок квітня, у зв’язку із посиленням карантинних обмежень. Точних дат поки що не називають, хоча закритий показ вистави таки відбувся у день професійного свята.
Інтимні моменти закулісся
Лірична комедія «Любов без гриму» – це майже детективний сюжет, який не лише розкриє любовне листування з найнеочікуванішим фіналом, а й відкриє завісу справжніх акторських пристрастей, інтриг, усіх таємниць дивовижного театрального закулісся.
Режисер-постановник заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила розповів, що це вистава про акторів, про театр. Вона також про мрію, про бажання бути щасливим.
– Ми намагались нічого не приховувати, поставитись до себе трохи з гумором, трохи із щемом, бо акторська доля – не довга, на жаль, – зазначив він. – Для того, щоб вона склалась, треба багато працювати. Ми намагались це показати саме до Міжнародного дня театру, хоча у виставі йдеться про долю людини взагалі. З нами усіма таке трапляється в житті. Ми мусимо в щось вірити, щось має нас надихати і саме про це дана вистава.
«Це прем’єра в Україні»
П’єсу написала київська письменниця, лікарка за освітою, Альона Мілько. Вона запропонувала В. Жилі кілька своїх творів, аде для постановки він обрав «Любов без гриму».
– Це прем’єра в Україні, – наголосив режисер-постановник. – Авторка передала з Києва квіти для виконавиці головної ролі – Нори Адамівни, яку зіграла заслужена артистка України Оксана Малінович.
Святкового настрою В. Жилі додала не лише прем’єра вистави, а й те, що його старший син Слава Жила отримав «Київську пектораль» за онлайн-виставу «Містер Батерфляй» як режисер і продюсер.
Заслужена артистка України Оксана Малінович, яка грає Нору Адамівну, запевняє, що вона взагалі не схожа на свою героїню.
– Я зовсім не Нора Адамівна, – каже вона. – Я завжди наголошую на тому, що актриса має грати роль, яка підходить їй відповідно до віку, і ніколи не лізти на молодші ролі, бо психофізика це все видає. В 40 років не можна грати юну Джульєту, бо для чого тоді молодь у театрі?
Емоції передають «театральні маски»
Ліричну комедію «Любов без гриму» спочатку планували показати на малій сцені Тернопільського драмтеатру ще у 2020-му, але тоді завадив карантин. Згодом вирішили перевести виставу на велику сцену, тож за роботу взялася режисерка із пластики, актриса театру Наталія Олексів. Починаючи з лютого, вона вирішувала питання наповнення вистави для великої сцени, перенісши весь «душевний тягар» головної героїні Нори Адамівни на танцівників – «театральні маски». До речі, для Наталі Олексів це вже четверта робота в якості режисерки з пластики після вистав «Тестостерон»,«Екстроген» та «Івасик Телесик».
– Пластичне вирішення постановки «Любов без гриму» подане у стилі модерн і контемп з елементами бродвею, – каже вона. – В нас задіяні не професійні танцівника, а актори. Тут нам дуже підійшов модерн, бо у цому танці можна видати звук сміху, оплесків, зіграти етюдним рядом. «Театральні маски» втілюють закулісне життя, переживання Нори Адпмівни. «Дівчинка в кубі» – це незахищена душа головної героїні. Вона ховається у цей куб від усіх «ножів». Це своєрідне внутрішнє театральне життя з його пристрастями, радощами, падіннями, інтригами. Соло «дівчинки в кубі», яку між собою ми називаємо «душа Нори Адамівни», дозволяє танцювати поза музикою.
Щиро вітаємо усіх служителів Мельпомени із професійним святом! Бажаємо нових успішних прем’єр, частих аншлагів, бурхливих овацій, багато квітів і компліментів від вдячних глядачів!
Леся Заморська
