Їхали на Прощу до Риму на канонізацію Карла Акутіса, а потрапили на історичну подію – похорон Папи Римського Франциска. Так три десятка паломників із Тернопілля з Божої волі стояли 26 квітня 2025 року на площі у Ватикані і разом із представниками різних національностей, кардиналами, духовенством і політичними лідерами світу прощалися із 266-м Понтифіком. 
Благословенний тиждень в Італії
Побувати у святих місцях північної Італії та в Римі – було моєю давньою мрією. Попри майже 6 років заробітчанства в цій країні мені так і не вдалося завітами у вічне місто – колиску християнства. Проте з Божою поміччю мрія таки стала дійсністю 23-30 квітня 2025 року, коли я разом із групою паломників із Тернопільщини, Івано-Франківщини та Львова поїхала на прощу до Риму на канонізацію Карла Акутіса – 15-річного підлітка з Мілану, тіло якого є нетлінним. 10 жовтня 2020 року Папа Франциск проголосив його блаженним і поставив його тіло для почитання в одній із церков Асижу. Карла називають ще святим у кросівках і спортивному светрі. Саме 27 квітня 2025 р. Папа мав проголосити його святим, проте Божа воля була іншою, бо у суботу 26 квітня світ прощався з Понтифіком.
Але про все по порядку. Отож, 23 квітня ми вирушили в паломницький тур. Першою нашою зупинкою стало невелике місто Падова в північній Італії, що є адміністративним центром провінції Падуя, де ми провели один день і одну ніч. Історичний центр міста можна обійти лише за 2 години. Найперше нас вразила краса архітектури і центральна площа з численними скульптурами визначних особистостей, яку вважають найбільшою у Західній Європі. Вулиці від цієї площі розходяться в різні боки, наче сонячні промені. Впродовж багатьох століть в Падову їдуть паломники, адже тут зберігаються мощі святого Антонія Падевського – проповідника XIII століття, до яких ніколи не зникає черга.
Ми мали щастя відвідати базиліку цього святого й помолитися в ній про заступництво для наших родин і перемогу рідної України. Отримали багато благодаті та радості. Відтак відвідали базиліку св. Юстини, де зберігаються мощі св. євангелиста Луки та св. Юстини. Побували в храмі святого Леопольда Мандіча. Частина групи поїхала на оглядову екскурсію у Венецію, а інша частина гуляла мальовничими вуличками Падови.
Асиж – місто святого Франциска і святої Клари Зранку 25 квітня переїхали у містечко Асиж – місце служіння та спочинку св. Франциска і св. Клари. Це містечко розташоване в італійській провінції Умбрія на висоті 450 м над рівнем моря та нараховує 27 тис. жителів. Відомим стало завдяки двом великим постатям католицької церкви – св. Франциску та св. Кларі – людям, які обновили духовне життя Західної Європи у ХІІ століття.
Св. Франциск – вбогий поет, який проповідував людям, птахам та квітам. Він заснував найчисельніший чин у світі – орден францисканців. Його мощі знаходяться у базиліці св. Франциска. Св. Клара – духовна послідовниця св. Франциска. Прожила 42 роки в затворі, започаткувала життя жіночої спільноти св. Франциска, яка з часом почала називатися кларисками або Бідними Дамами. Її мощі знаходяться у базиліці св. Клари.
Неподалік від історичного центру міста стоїть велична базиліка Святої Марії Ангельської, де знаходиться невеличка каплиця Порцюнкула. Вона третя після Сан-Дамяно и Сан-Петро, яку власноручно відбудував св. Франциск. Інтер’єр каплиці зберігає свій первозданний недоторканий вигляд. Стіни ніколи не були розписані і збереглись до нашого часу такими, якими були на початку ХІІІ століття.
Незважаючи на дощ, швидкий темп і величезний натовп паломників, ми відчули великий внутрішній мир, спокій, благодать та душевну радість, адже молитися на могилах великих святих – це надзвичайна Божа ласка. Особливо вразив усіх нас сучасний святий – Карло Акутіс. Ми молилися біля його нетлінного тіла у базиліці Санта Марія Маджоре в Асижі. Його вислови: «Пресвята Євхаристія – моя автострада до неба» та «Усі народжуються як оригінали, а багато хто помирають як копії» – вже встигли стати крилатими.
Побували на похороні Понтифіка Ввечері ми прибули до Риму з наміром наступного дня неодмінно потрапити у Ватикан на похорон Папи Римського. З Божою волею нам вдалося здійснити цей задум. 26 квітня о 5 годині ранку ми виїхали з готелю і стали в чергу паломників із різних куточків світу, які прибули на траурну церемонію. Потрапивши на площу, наша група одразу ж опинилася в центрі уваги різних ЗМІ, адже ми всі мали синьо-жовті косинки. Нас багато фотографували, просили дати короткі інтерв’ю, розпитуючи про те, як ми потрапили на похорон Папи, що він значив для України. Не обійшлось і без питань про війну і присутність на похороні Президента України Володимира Зеленського та його ймовірну зустріч із Президентом США Дональдом Трампом.
Наш другий день у Римі був сповнений великої радості та урочистості, адже це була Провідна неділя, неділя Божого Милосердя і ми мали честь бути на Літургії у Прокадедральному соборі Святої Софії, яку очолював Блаженніший Патріарх Святослав, а разом з ним співслужили Митрополит Борис Гудзяк та кардинал Микола Бичок, багато священиків, серед яких і духівник нашої групи – отець Михайло Давиденко. Це особлива подія, особлива честь для кожного з нас, бо така нагода випадає нечасто – молитися разом з такими поважними людьми.
Патріарх Йосиф Сліпий, повернувшись з Сибіру до Риму у 1964 році, мав намір збудувати українську церкву, кажучи: «Буде хата – будуть люди». І справді, перебуваючи у цьому величному храмі, ми відчули себе як вдома, як на рідній землі. Тут завжди людно, завжди по-домашньому затишно та комфортно.
Після Божественної Літургії ми з групою подалися в місто. Спершу зайшли в базиліку Сан Джованні Латерано, пройшовши з молитвою через Святі Двері, потім були в базиліці Святого Єрусалимського Хреста, далі на Святих сходах, які св. Єлена привезла з Єрусалиму. Ними Господь Ісус Христос піднімався на суд до Понтія Пилата. Далі дійшли до Колізею. Завершили оглядини визначних місць Риму славнозвісним фонтаном ді Треві.
Пройшли через троє Святих Дверей Наш третій день у Рим теж був цікавим та насиченим. Розпочали ми його з відвідання базиліки Санта Марія Маджоре, де заповів себе похоронити Папа Франциск. Його могила є надзвичайно скромною.
Важливою реліквією базиліки є ясла Ісусика, а також ікона Богородиці «Спасіння народу Римського», перед якою молився Папа Франциск перед та після кожної своєї подорожі. Під час пандемії ікону носили вулицями Риму – від цієї базиліки до площі святого Петра, де Папа проводив молитву, щоб епідемія якомога швидше відступила.
Вийшовши з базиліки, наша група потрапила в прямий ефір новин телеканалу «1+1», де пряме включення від базиліки Санта Марія Маджоре робила кореспондентка Неллі Ковальська.
Далі ми поїхали до Ватикану, відвідали площу та базиліку святого Петра, пройшовши через Святі Двері. Велич та краса собору, а також молитви біля багатьох святих вразили кожного. Відвідали також крипти, де похоронені Римські Папи та є могила св. апостола Петра – першого Папи. 
Завершили цей день подячною Святою Літургією у Прокадедральному соборі Святої Софії та виїхали. Останній день подорожі провели в Угорщині на термальному озері Хевіс. А вже 30 квітня зранку повернулись у Тернопіль, сповнені Божої благодаті і великої вдячності. Віримо, що наші молитви вислухані, що Господь допоможе нашій багатостраждальній Україні перемогти в цій кровопролитній війні і дочекатися справедливого миру.
Леся ЗАМОРСЬКА
