Іванчани – село в складі Збаразької міської територіальної громади Тернопільського району. Розташоване на берегах річки Гніздечна за 19 км від адміністративного центру громади та найближчої залізничної станції Збараж. Тут є 166 дворів, зареєстрована 481 особа.
Перша письмова згадка про цей населений пункт датована 1463 р., згідно з актом поділу володінь між князями Збаразькими – Семеном, Солтаном і Василієм; власність Семена. Назва Іванчани походить, імовірно, від імені першопоселенця Івана, який виготовляв чани.
У селі є церква святого апостола Івана Богослова (1991; УГКЦ), капличка Івана Хрестителя (відновлена у 1990-і рр.); пам’ятник полеглим у Другій світовій війні воїнам-односельцям (1972); пам’ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений у 1990-і рр.).
Діють ЗОШ І-ІІ ст., клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, продуктові магазини (підприємці Микола Куць і Роман Бабій), СТО та пилорама.
Сусіднє с. Кобилля має 240 дворів і налічує 570 жителів. Назва походить, імовірно, від роду занять мешканців, які колись розводили коней; можливо, від слова «кобильниця» — рід різновиду рослини хвощ чи від прізвища першопоселенця — Кобиленський (Кобильницький).
У Кобилі є три релігійні громади – УГКЦ, ПЦУ та ЄХБ. Церква святого великомученика Юрія Переможця ПЦУ (1890; мурована; збудована на місці дерев'яної), церква святого Юрія УГКЦ (1919; кам'яна; у 1990-х перебудована з костелу); дім молитви євангельських християн-баптистів (1935; кам'яний).
На території населеного пункту є пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року; пам'ятник полеглим у Другій світовій війні воїнам-односельцям (1970); пам'ятні хрести на честь тверезості (1875), скасування панщини (друга пол. XIX ст., відновлений 1995); символічна могила Борцям за волю України (1991); пам'ятний знак «Хрещення Ісуса Христа».
Діють загальноосвітня школа I-II ст., (де у 2013 р. освячена світлиця духовності), клуб, (при якому займається народний аматорський хор), амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, відділення зв'язку, млин, продуктовий магазин (підприємець Григорій Ясіновський).
Село Мала Березовиця відоме з кінця XVIII ст. Назва походить, імовірно, від місця розташування – у березовому лісі. Тут є 75 дворів і зареєтрований 181 житель.
Окраса цього населеного пункту – церква святого Миколая УГКЦ (1902, кам'яна, обновлена у 2012 році).
Старостою сіл Іванчани, Кобилля та Мала Березовиця з 2021 року працює Петро Польовий, який із 2001 року був головою Іванчанської сільської ради, до якої входили Іванчани та Мала Березовиця.
– Найбільшим із цих трьох населених пунктів є Кобилля, – каже пан Петро. – Тут функціонують амбулаторія загальної практики сімейної медицини, клуб, школа І-ІІ ступенів. Така ж сама школа є в с. Іванчани, також там діє ФАП. Дитсадків немає, тому батьки возять діток у Збараж і Доброводи. В Іванчанах був клуб, але після пожежі у 2004 році приміщення не відновили, проте клуб перенесли в адміністративний будинок. Школа і ФАП тут працюють в одному приміщенні.
Землі жителів сіл Іванчани та Мала Березовиця орендують ТОВ «Мрія Фармінг Полісся», ФГ «Іванчани», ФГ «Агро-Тетяна», ПРаТ «Зернопродукт МХП», ФГ «Рідна земля». Орендарями земель у Кобиллі є ФГ «Рідна земля», ФГ «Україна Агросервіс» і ПРаТ «Зернопродукт МХП».
В Кобиллі та Іванчанах організований вивіз сміття, в Березовиці поки що ні. Всі три села освітлені.
– На початку повномасштабної війни загалом із трьох сіл мобілізували 44 чоловіка, – розповідає пан староста. – Зараз багатьох вже демобілізували з різних причин. Маємо 10 зниклих безвісти, 12 поранених.
Починаючи з лютого 2022 року, активно волонтерять Надія Буднік, Марія Брамовська. Священник ПЦУ о. Михайло Найко часто їздить на фронт до захисників. Зі слів старости, чимало вихідців із сіл, які зараз живуть за кордоном, надають різну гуманітарну допомогу захисникам, придбали багато військового спорядження, дронів, автомобілів.
На початку війни Кобилля, Іванчани і Мала Березовиця прийняли 286 внутрішньо переміщених осіб. Наразі залишилося восьмеро.
– Минулого року в Кобиллі заасфальтували 600 м дороги, поміняли всі ліхтарі вуличного освітлення на сучасніші, – каже Петро Польовий. – Частково зробили такі заміни також в Іванчанах і Малій Березовиці. Дві вулиці у цих селах підсипали щебнем. Поки триває війна за великі проєкти не беремося, спрямовуючи свої зусилля на допомогу фронту.
Леся ЗАМОРСЬКА
