Козівщина має багату духовну та релігійну спадщину і залишається нині прикладом регіону, де духовність та традиції займають важливе місце у житті громад. Храми стали не лише місцем молитви, а й осередками культурного життя людей.
За радянського союзу багато церков на Козівщині були зачинені або знищені, тож церковне життя у нашому краї стало активно відроджуватися з часів незалежності України. Відновлювалися старі храми, будувалися нові. Однією з перших в тодішньому Козівському районі сільська громада села Вікторівки 19 грудня 1990 року освятила місце і заклала наріжний камінь під церковну забудову. Так здійснилася давня мрія людей, адже у селі церкви ніколи не було. Менш ніж через два роки, 26 квітня 1992 року, на Великдень, у ній відчинилися двері для першого Богослужіння. Збудований на пожертви парафіян та місцевого агропідприємства «Вікторія-92», храм святителя Миколая Чудотворця ПЦУ став нині духовним центром Вікторівки, а за красою – її візитною карткою. Тож сільська святиня потрапила до 12 кращих православних храмів для опублікування у церковному календарі Тернопільської єпархії на 2025 рік.
Парафіяни щиро вірять, що їхня церква є найкращою, тож піклуються, щоби вона завжди була привабливою як зовні, так і всередині. І кошти, які жертвують для церкви, використовуються для благодійності, розвитку церковної спільноти, катехизації та облагородження Божого дому. А ще для забезпечення його церковною атрибутикою. Адже релігійні обряди – це свого роду церемонії, які відбуваються за усталеним ритуалом, і котрі неможливо провести без предметів церковного приладдя. Ікони, хрести, підсвічники, аналої, підставки з християнською символікою, престоли, церковний одяг – все це входить у поняття церковна атрибутика. Саме вона створює атмосферу таїнства в церковному приміщенні та допомагає парафіянам налаштуватися на молитовний стан. Це видимі зовнішні ознаки того, що Творець світу земного завжди поруч, що Він присутній у кожному храмі.
Нещодавно голова церковної ради Іван Галас поїхав у Чехію навідати внуків Дениса і Максима Пеляків, які народилися у Вікторівці. Вони в знак подяки Господу, що дав здоров’я і сили 79 річному дідусеві Івану їх навідати, пожертвували на церкву євхаристійний набір – Чашу і Дискос. Це комплект священного начиння, який потрібний для здійснення Таїнства Євхаристії – Причастя, коли під час Літургії під дією благодаті Святого Духа хліб і вино стають Тілом і Кров’ю Христовою.
Під час Служби Божої настоятель храму митрофорний протоієрей Володимир Коротницький висловив благословення і подякував жертводавцям та Івану Галасу за благочинність і таку важливу річ для храму. Після чину освячення нового євхаристійного набору у промові до парафіян отець між іншим, сказав: «Чаша для Святого Таїнства – одна з найголовніших і затребуваних святинь церкви. Бо Причастя поєднує всіх, хто причащаються з одної Чаші, в одне Тіло Церкви Христової, в одну родину дітей Божих. Адже Господь говорить: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, Той у Мені перебуває і Я в ньому» (Ів. 6, 56). Тож зі страхом і вірою приступаймо до Святої Чаші спасіння, що наближає нас до Владики неба і землі, та дякуймо Йому за невмирущу милість до нас. Щирим серцем благаймо Господа, щоб це святе Таїнство не було для нас на суд або на осудження, а щоб було нам на зцілення душі і тіла, на успадкування Царства Небесного, наготовленого для тих, що люблять Господа».
Після завершення Святої Літургії та виконання духовного гімну «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», одухотворені Божою благодаттю парафіяни розходилися по домівках, аби невдовзі знову прийти до свого храму на молитву.
Іван ДУФЕНЮК
